Кожна епоха залишає нам у спадщину пам’ятку архітектури чи історії, що зберігає в собі згадку про певну визначну подію чи особистість. У кожному регіоні є свої визначні пам’ятки − перлини української землі. Це справжній скарб, наша гордість і надбання.
В Україні Міжнародний день пам’яток і визначних місць має назву − День пам’яток історії та культури, відповідно до Указу Президента України від 23 серпня 1999 року. У липні 2000 року Президент України підписав Закон “Про охорону культурної спадщини”, котрий регулює правові, організаційні, соціальні та економічні стосунки у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, захисту в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь. Згідно із Законом, об’єкти культурної спадщини, що перебувають на території України, охороняються державою.
На сьогодні у Списку Всесвітньої Спадщини ЮНЕСКО від України перебувають 7 об`єктів, це такі об`єкти:

• Київ: Собор святої Софії з прилеглими монастирськими спорудами, Києво-Печерська Лавра ( з 1990 р.);

• Ансамбль історичного центру Львова (з 1998 р.) ;

• Геодезична дуга Струве ( з 2005 р.); • Букові праліси Карпат та стародавні букові праліси Німеччини (з 2007, 2011рр.); • Резиденція митрополитів Буковини і Далмації ( з 2011 р.);

• Дерев'яні церкви карпатського регіону Польщі і України ( з 2013 р.);

• Стародавнє місто Херсонес Таврійський ( з 2013 р.).

Також, українським урядом підготовлено ще 16 номінаційних досьє на включення до Списку Всесвітньої спадщини, серед яких: Могила Тараса Шевченка та державний історичний та природний музей-заповідник; Кам’янець-Подільська фортеця, Історичний центр Чернігова, Біосферний заповідник Асканія-Нова, Генуезькі колонії у Північному Причорномор’ї; Дендрологічний парк “Софіївка” та інші.

До наших днів збереглися середньовічні фортеці, палаци та садиби, стародавні монастирі та храми, багато інших унікальних архітектурних витворів мистецтва, що навіки прославили своїх майстрів.
Україна сповнена своїми дивами. Вона несказанно багата на культурні пам'ятники та різні історичні визначні пам'ятки.
Кожне покоління повинно задумуватися над тим, чи буде у наших нащадків можливість помилуватися історичною та культурною спадщиною, доторкнутися до минулого, щоб відчути гордість за національну культуру.